Понедельник, 11.12.2017, 08:31
Меню сайта
Поиск
Категории раздела
Главная » Статьи » Секция 1

ПРИНЦИПИ ФОРМУВАННЯ СТРАТЕГІЇ СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ РЕГІОНІВ

УДК 330.332.1

ПРИНЦИПИ ФОРМУВАННЯ СТРАТЕГІЇ СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ РЕГІОНІВ

 

Плахута Інна Юріївна асистент кафедри «Менеджмент  невиробничої сфери» Донецького державного університету управління

 

Постановка проблеми. Пошук нових шляхів комплексної і довгострокової дії на соціально-економічні процеси з урахуванням сучасних тенденцій національного і світового розвитку актуалізує необхідність дослідження методології формування стратегії підвищення конкурентоспроможності регіонів.

Стратегічне планування розвитку території сьогодні розглядається як один із найбільш перспективних та ефективних механізмів реалізації довгострокової регіональної політики в умовах посилення самоорганізації територіальних громад різних рівнів. Пошук ефективних моделей регіонального (територіального) соціально-економічного розвитку визначає необхідність використання стратегічного планування на всіх рівнях державного управління та місцевого самоврядування для пошуку найбільш оптимальних стратегій регіонального розвитку, з врахуванням пріоритетів, визначених Стратегією економічного та соціального розвитку України «Шляхом європейської інтеграції на 2004-2015 роки», «Державною стратегією регіонального розвитку України на період до 2015 року», Законом України «Про стимулювання розвитку регіонів». Створення та збереження якісного середовища життєдіяльності людини є важливою умовою сталого розвитку сучасного суспільства і має стати одним із основних розділів довгострокової стратегії розвитку України та її регіонів [4].

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Стратегія розвитку є досить ємною і багатоплановою категорією, яку можна класифікувати за різними ознаками. Даному питанню присвячені роботи І. Ансоффа, Е. Боумена, А. Градова, П. Друкера, М. Круглова, Р. Мінцберга, М. Портера, Г. Хемела й інших зарубіжних та вітчизняних дослідників. Базовими джерелами щодо аспектів теорії управління процесами формування і розвитку ринків в світовій економічній науці можуть розглядатися праці А.Сміта, К.Менгера, Л. Вальраса, А. Маршала, П. Самуельсона, М. Фрідмана, Ф. фон Хайєка, В.Ойкена.

Аналіз робіт зарубіжних економістів, присвячених методології і теорії регіонального розвитку, дозволяє зробити висновок про те, що підходи до даної проблеми є специфічними для кожної країни, а форми і методи стратегії регіонального розвитку адекватні умовам того регіону або країни, в яких вони реалізуються

Основний матеріал дослідження. Аналіз поширених за кордоном теоретичних підходів до формування стратегії розвитку регіону дозволяє зробити висновок про те, що механічне копіювання зарубіжного досвіду державної дії на регіональний рівень економіки не принесе очікуваних результатів. При оглядово спільній структурі економічних і адміністративних форм дії на економіку регіону, середовище, в якому реалізується ця дія, так само як і його об'єктно-наочний зміст, різні. Отже, без аналізу цих аспектів розвитку регіонів, а також пріоритетів і ринкового потенціалу в регулюванні цього процесу неможливо визначити ефективні напрями і форми стратегічної дії на регіональне відтворення.

Отже, методологія дослідження стратегічних основ регіонального розвитку вимагає акцептації уваги на об'єктно-наочному змісті регіонального розвитку. Стратегічна дія на розвиток регіонального відтворення виступає об'єктом дослідження. Це дає змогу розглядати саме відтворення в регіоні як безперервний процес становлення і розвитку в ньому соціально-економічних відносин, взаємодії елементів, що їх створюють – суб’єктів регіональної економіки. Системність процесу відтворення дозволяє виділяти в ході дослідження різні сфери регіональної економіки – виробничу, фінансову, соціальну, розглядаючи об'єктивні процеси регіонального розвитку в кожній з них окремо й у взаємозв'язку. Необхідно відзначити, що системна і складноструктурна сутність регіонального відтворення породжує суперечливість розвитку економіки регіону, взаємопов'язаний і багатоцільовий характер стратегічної дії на неї.

Важливою умовою для досягнення суспільно значимих результатів є застосування саме стратегічного підходу як до прогнозування соціально-економічного розвитку територій на різних рівнях управління на основі оптимального поєднання та узгодження загальнодержавних та регіональних інтересів, так і до планування території з метою визначення стратегії використання територіального ресурсу на різних рівнях управління на перспективу. У цьому контексті можна говорити про взаємозалежність та взаємопов’язаність стратегічного прогнозування і планування розвитку та стратегічного планування території

Аналіз поширених за кордоном теоретичних підходів до формування стратегії розвитку регіону дозволяє зробити висновок про те, що механічне копіювання зарубіжного досвіду державної дії на регіональний рівень економіки не принесе очікуваних результатів. При оглядово спільній структурі економічних і адміністративних форм дії на економіку регіону, середовище, в якому реалізується ця дія, так само як і його об'єктно-наочний зміст, різні. Отже, без аналізу цих аспектів розвитку регіонів, а також пріоритетів і ринкового потенціалу в регулюванні цього процесу неможливо визначити ефективні напрями і форми стратегічної дії на регіональне відтворення.

Отже, методологія дослідження стратегічних основ регіонального розвитку вимагає акцептації уваги на об'єктно-наочному змісті регіонального розвитку. Стратегічна дія на розвиток регіонального відтворення виступає об'єктом дослідження. Це дає змогу розглядати саме відтворення в регіоні як безперервний процес становлення і розвитку в ньому соціально-економічних відносин, взаємодії елементів, що їх створюють – суб’єктів регіональної економіки. Системність процесу відтворення дозволяє виділяти в ході дослідження різні сфери регіональної економіки – виробничу, фінансову, соціальну, розглядаючи об'єктивні процеси регіонального розвитку в кожній з них окремо й у взаємозв'язку. Необхідно відзначити, що системна і складноструктурна сутність регіонального відтворення породжує суперечливість розвитку економіки регіону, взаємопов'язаний і багатоцільовий характер стратегічної дії на неї.

Відзначимо, що стратегічним плануванням є особливий вид управлінської діяльності, який полягає в розробці стратегічних рішень, що передбачають висунення таких цілей і стратегій поведінки об'єктів управління, реалізація яких забезпечує їх ефективне функціонування на довгострокову перспективу, швидку адаптацію до умов зовнішнього середовища, що змінюються.

Об'єктом стратегічного планування в загальному випадку виступає адміністративно-територіальна одиниця країни того чи іншого рангу (асоціація регіонів, регіон-суб'єкт держави, муніципальна освіта тощо) [1].

Слід зауважити, що низький рівень використання  інструменту планування  території в процесі розробки стратегій  регіонального розвитку залежить від таких основних та опосередкованих чинників:

·     недостатній рівень використання комплексного, системного та інтегрованого підходу в процесі стратегічного планування регіонального розвитку в системі «середовище-населення-господарство управління»;

·     недооцінка значення планування території для стратегічного планування регіонального розвитку;

·     свідоме ігнорування питань законодавчого врегулювання використання територій з метою збереження практики зловживань у сфері розподілу та використання земельних ресурсів;

·     відсутність якісного складу фахівців, які входять до робочих груп, що працюють над розробкою прогнозних та програмних документів у регіонах, загроза вибору невідповідних потенціалу регіону стратегічних напрямків розвитку, відсутність практики стратегічного планування, пряме копіювання та дублювання програмних документів центральних органів влади;

·     організаційні, інституційні проблеми, неузгодженість діяльності різних гілок влади в питаннях стратегічного планування, ситуативний характер стратегічного планування;

·     відсутність системи контролю реалізації стратегії регіонального розвитку, оцінки її ефективності, нерозвиненість мережі аналітичних груп та незалежних аналітичних агенцій;

·     проблеми нормативно-правового характеру, які потребують вирішення шляхом узгодження та внесення змін до чинних законодавчих актів;

·     обмеженість фінансових ресурсів, що не дозволяє проводити роботи по створенню сучасних схем планування території, проводити їхнє корегування та оновлення.

На нашу думку, стратегія регіонального розвитку обов’язково має містити розділ, який би відображав територіальний аспект роз витку регіону на основі планування території. Такий підхід створює можливість визначення оптимальних шляхів досягнення довгострокових цілей з урахуванням територіальних можливостей та особливостей кожного регіону чи окремої самоврядної території, повнішого врахування загальнонаціональних, регіональних, місцевих пріоритетів, комплексного розвитку територій.

У стратегії регіонального розвитку обов’язковим компонентом має бути також графічний матеріал, який би відображав локалізацію проблемних ситуацій у роз витку регіонів, напрямки трансформації територіальної структури та організації території, прив’язку найбільш перспективних проектів до конкретних територій тощо [2].

Стратегічне планування покликане вирішити географічні, адміністративні, економічні і соціальні питання, які є тісно взаємопов'язаними і взаємозалежними. В цілому можна визначити стратегічне планування як процес, що приводить до створення довгострокового плану, покликаного забезпечити успішний соціально-економічний розвиток на даній території (у місцевому, регіональному, національному масштабі) [3].

Стратегія є комбінацією бачення довгострокових стратегічних цілей і середньострокових пріоритетів (або конкретних завдань), пов'язаних в часовому контексті. Бачення (реалістичне очікування) має охоплювати період близько 20 років, довгострокові стратегічні цілі встановлюються приблизно на 10 років, а середньострокові пріоритети – на період не більше п’яти років.

Базовими принципами стратегічного планування, на яких ми ґрунтуємося, є такі:

·     Партнерство населення, бізнесу, влади. Партнерство в процесі розробки і реалізації стратегії передбачає зацікавленість усіх сторін: представників усіх рівнів влади, різних інститутів громадянського суспільства, бізнес-асоціацій, найбільш активної частини населення регіону.

·     Загальна відповідальність і об'єднання всіх учасників забезпечують широкий соціальний консенсус і суспільну підтримку стратегій і програм.

·     Прозорість процесу означає, що рішення на всіх стадіях ухвалюються в рамках громадського обговорення при широкому висвітленні його результатів.

·     Розробка стратегії як безперервний процес. Стратегія – гнучкий інструмент, який повинен постійно інтегрувати і враховувати зміни, що відбуваються в зовнішньому середовищі. Разом з тим стратегія повинна бути достатньо визначеною і зрозумілою, щоб її можна було проводити в життя. Тому вже розроблений стратегічний документ повинен піддаватися постійному моніторингу, аналізу і коректуванню.

·     Необхідно слідувати ієрархії стратегічного планування. Стратегічні плани більш високого рівня стосуються питань ширшого масштабу і встановлюють рамки для конкретніших дій на низових рівнях, тоді як стратегічні плани на низових рівнях слід розробляти в рамках простору для маневру, передбаченого на більш високому рівні [4].

Висновки. Відповідно до проведеного аналізу підходів до визначення змісту стратегії регіонального розвитку, нами пропонується наступна загальнометодологічна схема дослідження стратегічної дії на соціально-економічні процеси в регіоні.

По-перше, дослідження стратегії регіонального розвитку необхідно починати зі встановлення її об'єктно-суб'єктної і наочної бази, якісних ознак і умов реалізації стратегічної дії в різних соціально-економічних умовах.

По-друге, специфіка умов розвитку регіонів України потребує системного підходу до аналізу суперечностей регіонального розвитку, шляхів і інструментарію їх регулювання. Перехідний характер процесів, що протікають в розвитку регіонального відтворення, викликає необхідність дослідження меж реалізації стратегічного інструментарію і ринкових можливостей соціально-економічного розвитку регіону.

По-третє, формування стратегії регіонального розвитку має базуватися на комплексному аналізі структурного і функціонального аспектів дії на регіональне відтворення. Системність даної дії, облік багаторівневості чинників, що визначають ефективність реалізації стратегії, передбачають використання системного підходу до розробки комплексу стратегічних зусиль, спрямованих на розвиток регіонального відтворення.

 

Література

1.Павлюк А. П. Інституційне забезпечення регіональної політики України: стан і напрями удосконалення в контексті європейського досвіду //

Збірник наукових праць. Вин. 36 / Відп. ред. В. Є. Новицький. - К.: Інститут світової економіки і міжнародних відносин, 2003. - С. 258.

2. Региональное развитие: опыт России и Европейского Союза / А.Г. Гранберг. - М.: ЗАО «Изд-во «Экономика», 2000. -С. 90-91.

3. «Стратегія економічного і соціального розвитку України (2004-2015 роки) шляхом європейської інтеграції». - К.: ІВЦ Держкомстату України, 2004. - С. 323.

4. Державна стратегія регіонального розвитку на період до 2015 року. Затверджена Постановою Кабінету Міністрів України № 1001 від 21 липня 2006 р.

5.Одінцова Г. С. Сучасні проблеми державного управління. Опорний конспект лекцій і методичні вказівки до проведення практичних занять. -X.: УАДУ (ХФ), 2000. - С. 14.

 

Категория: Секция 1 | Добавил: Zhesha (15.03.2013)
Просмотров: 781 | Комментарии: 2 | Рейтинг: 5.0/1
Всего комментариев: 2
1  
Предложенная Вами модель заслуживает внимания, но неужели существующая модель не учитывает предложенные Вами направления?

2  
Рассмотренная проблема является действительно актуальной. Автор определил роль стратегичнского планирования и существующие пробемы его использования и предложил целесообразные пути совершенствования применения стратегического планирования как важнейшего инструмента регионального развития.

Имя *:
Email *:
Код *: