Понедельник, 11.12.2017, 08:49
Меню сайта
Поиск
Категории раздела
Главная » Статьи » Секция 2

ШЛЯХИ ЗАЛУЧЕННЯ ІНОЗЕМНИХ ІНВЕСТИЦІЙ У РОЗВИТОК УКРАЇНИ

УДК 339.727.22

 

ШЛЯХИ ЗАЛУЧЕННЯ ІНОЗЕМНИХ ІНВЕСТИЦІЙ У РОЗВИТОК УКРАЇНИ

Бівшова Дар’я Сергіївна, студентка кафедри «Менеджмент у невиробничій сфері» Донецького державного університету управління

 

Плахута Інна Юріївна,викладач кафедри «Менеджмент у невиробничій сфері» Донецького державного університету управління

 

Постановка проблеми постає в залученні інвестицій в різні сфери розвитку України, зменшення частки іноземної власності на території нашої країни, повернення в країну валютної виручки експортерів, встановлення однакових правил інвестування як для вітчизняних так і для іноземних інвесторів-підприємців.

Аналіз останніх публікацій. Головними питаннями з інвестування, обороту та руху капіталу, податкових ставок займалися Козловський С. В. "Ефективна економіка", Геєць В. М., Панченко Є. Г., Лібанова Е. М. в монографіях про перехідну економіку, Мазур А. Г. З висунутим питанням про проблеми інвестування в сучасних макроекономічних умовах.

Мета статті. Виявити способи залучення інвестицій, підняття рейтингу України  на міжнародному ринку, шляхи підвищення інвестиційної привабливості, ліквідування перешкод для активного руху законного капіталу – головні проблемні питання в цій сфері, які треба розглянути.

Основний матеріал дослідження. У 2011 році залучених інвестицій в Україну перевищив 7 млрд. доларів США. Це завдання було оголошено  6 квітня 2011 р. на презентації Інвестиційної реформи за участі Президента України. Досягнутий результат є значно вищим, ніж прогнозували міжнародні організації [1]. Такі результати досягнуті попри несприятливу світову економічну кон'юнктуру і падіння міжнародних рейтингів за рахунок політичної та макроекономічної стабілізації і втілення стратегії Президента України, спрямованої на персоніфікацію відповідальності, проектне управління і визначення чітких пріоритетів розвитку. Залучення інвестицій залишається актуальним питанням.

Найнагальнішими завданнями українського уряду інвестори вважають такі:

- лібералізація руху капіталу, валютного ринку та зняття обмежень на репатріацію прибутків;

- зняття обмежень на частку іноземної власності в українських компаніях;

- мінімізація бюрократичних обмежень;

- зниження податкових ставок і зменшення кількості податків.

Проте можна спостерігати певну відмінність у позиціях ТНК та інших груп інвесторів. Якщо ТНК наголошують на лібералізації руху капіталу, валютного ринку та репатріації прибутків, а також на знятті обмежень на частку іноземної власності в українських компаніях, то інші групи інвесторів найнагальнішими завданнями уряду вважають мінімізацію бюрократичних обмежень, зниження податкових ставок і зменшення кількості податків. Таку різницю в оцінках можна пояснити кращою спроможністю ТНК (порівняно з інвесторами-підприємцями та приватними інституційними інвесторами) обстоювати свої інтереси [2]. ТНК та інвестори-підприємці, які були безпосередньо залучені до процесу виробництва і збуту, більше уваги приділяли питанням вільного доступу до ринків, оскільки нерідко саме цей чинник був для них головною перешкодою.

Дивним видається такий факт: тих заходів, що їх часто вважають потужними стимулами для інвестиційної привабливості (рівні умови для національних та іноземних інвесторів, покращання інфраструктури, посилення барєрів для імпорту), інвестори не визнали пріоритетними для українського уряду [3]. У цій групі другорядних завдань для уряду міжнародні фінансові організації та ТНК надають більшої ваги заходам щодо покращання інфраструктури. Інвестори-підприємці, які мають обмежені можливості захисту своїх прав, наголошують на потребі встановити однакові "правила гри” для українських та іноземних інвесторів.

Отже, за найнагальніші завдання українського уряду стосовно сприяння інвестиційному процесу визнано лібералізацію руху капіталу і валютного ринку, оскільки для руху законного капіталу не повинно бути перешкод.

Важливо переглянути обмеження на репатріацію прибутків, оскільки ніхто не буде працювати лише на іноземну державу. Відносно пропозиції про зняття обмежень на частку іноземної власності в українських компаніях, то це питання потребує додаткового вивчення. Безумовно, абсолютно справедливими є вимоги щодо мінімізації бюрократичних обмежень, зниження податкових ставок і зменшення кількості податків.

По даним ЗМІ інвестори приватизацію вважають вагомим фактором залучення інвестицій у країни з перехідною економікою. Як і треба було сподіватись, більшість інвесторів визнали приватизацію вагомим чинником. Лише 5 % великих ТНК вважають стан приватизації неважливим для своєї діяльності. Решта інвесторів (95 %) зауважили, що політика приватизації є визначальним чинником для прийняття інвестиційних рішень [3].

Прийнято вважати, що приватизація позитивно позначається на розвитку національної економіки та провадженні бізнесу у країні. Цей вплив виявляється у підвищенні продуктивності, зменшенні неефективного державного втручання в економіку тощо. Іноземним інвесторам, які брали участь в опитуванні, було запропоновано вказати, як саме приватизація вплине на їхню інвестиційну діяльність в Україні.

Важливість приватизації для появи нових можливостей придбання підприємств визнали більшість інституційних інвесторів та інвесторів-підприємців. Найважливішим наслідком приватизації, яка сприяє підвищенню ефективності, має бути поліпшення ділового клімату у країні.

Виходячи з результатів досліджень сформульовано низку рекомендацій щодо стратегії залучення інвестицій в Україну. Аби уникнути надто загальних рекомендацій, зупинимося на конкретних кроках, які може зробити Фонд державного майна України для збільшення припливу інвестицій.

Оскільки пошук ринків збуту є головним мотивом усіх іноземних інвесторів, що входять на український ринок, стратегія має передбачати передусім зниження барєрів для входження на ринок [4]. За наявності прозорої та чіткої процедури приватизації, а також привабливих підприємств входження на ринок через придбання контрольного пакету акцій підприємства на приватизаційному тендері вимагатиме від інвестора менших зусиль порівняно із започаткуванням проекту "з нуля". Прозорість процедури приватизації мусить також передбачати чіткішу визначеність прав власності. Завдяки запровадженню процедури продажу, що дозволила б уникнути ситуацій, за яких покупці перебувають у нерівних умовах (а в такому разі результати продажу можна оскаржити), інвестори мали б більшу впевненість у своїх правах власності. Інакше кажучи, Фонд державного майна України має дотримуватися чесної та послідовної політики. Наслідками таких кроків стануть спрощення процедури залагодження справ з приватизаційними органами і вироблення чітких прав власності. Завдяки цим змінам зросте вартість українських підприємств (за рахунок зменшення ризику), а доступ до приватизаційних конкурсів одержить ширше коло інвесторів.

Дослідження також дає підстави стверджувати, що транснаціональні компанії, які мають чималий капітал і опанували кращий світовий досвід провадження бізнесу, стануть для України найбажанішим інвестором, оскільки українські підприємства потребують великих інвестицій та витрат на проведення реструктуризації, а український уряд надходжень до бюджету [5]. Скромніші, порівняно з інвесторами-підприємцями та портфельними інвесторами, вимоги ТНК до прибутковості інвестицій потенційно сприяють їхній зацікавленості в ширшому колі підприємств і проектів для інвестування. Аби приватизаційна політика відповідала інтересам ТНК, Фонд державного майна України має запровадити такі зміни:

1. Оскільки головним мотивом поведінки інвесторів є пошук ринків збуту, ФДМУ має зосередити зусилля на таких секторах економіки, де вже сформувалися великі та перспективні внутрішні ринки (цьому критерію відповідають харчова промисловість та телекомунікації).

2. В умовах приватизаційних конкурсів не потрібно робити обмеження щодо кількості працівників на підприємстві, виставленому на продаж, оскільки така вимога нейтралізує вигоду від дешевої робочої сили. Ці обмеження мають стосуватися секторів з інтенсивним використанням робочої сили (легка промисловість, деякі галузі машинобудування).

3. Навіть за низької вартості капіталу для інвестора дисконтна ставка в оцінці українських підприємств навряд чи впаде нижче за 10 % у реальному доларовому еквіваленті [6]. Аби стартові ціни підприємств були реальними, працівники ФДМУ мають зрозуміти принципи оцінювання підприємств методом обчислення окупності інвестицій на підставі дисконтних витрат. Для здійснення такого оцінювання ФДМУ може залучити відомих фахівців.

4. Працівники ФДМУ мають також усвідомити, що визначення інвестиційних зобов'язань як однієї з умов тендеру не сприяє збільшенню ціни акцій, виставлених на продаж. Дуже часто ці інвестиційні зобов'язання є надмірними та недоречними, оскільки ТНК, яка має великий досвід провадження бізнесу, зазвичай краще знає, як ефективніше використовувати ресурси. Крім того, зважаючи на концепцію чистої приведеної вартості, можна стверджувати, що інвестиційні зобов'язання самі по собі знижують ціну акцій. Аби дотримуватися прозорості, потрібно надавати перевагу приватизаційним конкурсам, де переможця визначають тільки на підставі запропонованої ціни і не обтяжують додатковими зобов'язаннями. Компанія (найчастіше ТНК), яка може найефективніше управляти підприємством, виставленим на продаж, сподіватиметься на найбільш можливі прибутки, а отже, сама пропонуватиме найвищу ціну.

5. З огляду на складність процедури прийняття рішень в ТНК в умовах приватизаційних конкурсів належить передбачити достатній час для оцінювання підприємства, виставленого на продаж. Оптимальним терміном вважають 3-6 міс.

6. Перед приватизацією підприємства ФДМУ має усунути правові, регуляторні та інші невизначеності, вимагаючи від відповідних державних органів запровадження потрібних змін. Більшості непорозумінь можна уникнути, якщо ФДМУ пропонуватиме інвесторам придбати контрольний пакет акцій (в ідеальному варіанті — 75 % + 1 акція) або принаймні дозволить зацікавленим інвесторам акумулювати такий пакет (тоді пакет акцій, що належить державі, не перевищуватиме 50 %) [1].

Звичайно, іноземні інвестори оцінюватимуть власні інвестиційні можливості щодо України в ширшому контексті, а не тільки з огляду на переваги і недоліки політики приватизації. На сьогодні в Україні не приватизовано ще багато привабливих підприємств. Тому приватизація спроможна залучити великі потоки прямих іноземних інвестицій, де серед інвесторів переважатимуть фірми з найкращим світовим досвідом провадження бізнесу.

У 2011 вперше з’явився проектний менеджмент в державному управлінні. Уряд розпочав реалізацію 11 Національних проектів («Повітряний експрес» - будівництво швидкісного сполучення між Києвом та аеропортом Бориспіль та пілот Національного проекту «Відкритий світ», що вже діє в 23 областях України [1]. Окрім того, до кінця січня відбудеться офіційне відкриття 4-х перинатальних центрів в Києві, Харківській, Донецькій та Кіровоградській областях в рамках проекту «Нове життя» та інші), які чітко визначають стратегію національного розвитку. Вперше було проведено – Роуд-шоу – презентацію українських інвестиційних проектів і можливостей у 15 світових центрах. Вперше в Україні почало функціонувати «Єдине інвестиційне вікно» для іноземних інвесторів. Всі ці заходи дозволяють очікувати в 2012 році результат на рівні 10 млрд доларів [2].

Щодо законодавчого врегулювання у 2012 р парламент в цілому має прийняти Закон про індустріальні парки України, нову редакцію Закону про Єдине інвестиційне вікно та Закон про Національні проекти. Ключовим завданням в 2012р є підготовка Інвестиційного кодексу, який радикально покращить законодавство в інвестиційній сфері. На початку літа 2012 відбудеться найбільша інвестиційна подія в історії України — Міжнародний Інвестиційний форум за ініціативи Президента України. Також будуть проведені презентації Національних проектів у 25 фінансових центрах світу та визначено Індекс інвестиційної привабливості регіонів, який має оцінити ефективність діяльності органів місцевої влади. На думку експертів реалізації цих планів не повинна завадити відсутність необхідних коштів в бюджеті, оскільки Законом про держбюджет передбачено внесення змін протягом 2-х місяців з дня набрання чинності [3].

Всі зазначені вище пропозиції та дії уряду, дають можливість розраховувати на 10 млрд.  доларів прямих іноземних інвестицій в 2012 р., з них 2 млрд. — через сервіс «Єдиного інвестиційного вікна» та 3,5 млрд —  через реалізацію Національних проектів» [4].

В 2012 р. також планується створення центру державно-приватного партнерства та Біржі інвестиційних проектів, активізація інвестиційної активності в регіонах, стандартизація діяльності агентства згідно з критеріями ISO [6].

Висновки. Залучення інвестицій було і залишається ключовим питанням розвитку регіональної економіки. Конкретизація інвестиційної спрямованості регіонального розвитку повинна спиратися передусім на розробку концепції або програми залучення інвестицій в економіку країни з чітким визначенням коротко- та довготермінових цілей реалізації базової програми інвестування, характеристики прогнозних напрямків і обсягів залучення інвестицій, а також визначення форм освоєння інвестиційних надходжень

 

Література

1. Геєць В. М., Панченко Є. Г., Лібанова Е. М. та ін. Перехідна економіка. Монографія. К., "Вища школа", - 2008

2. Діловий вісник. №9,  2007

3.  Козловський С. В. Стратегічний аналіз розвитку регіональних економічних систем. Електронне фахове видання "Ефективна економіка" № 4, - 2010

4. Мазур А. Г. Управління в регіональних економічних системах: теорія, методологія, практика. Київ, - 2009

5. Панасюк Б. Я. Прогнозування та регулювання розвитку економіки. К., "Поліграфкнига", - 2008

6.  http://www.ukrproject.gov.ua/page/zvituvannya

 

 

 

 

Категория: Секция 2 | Добавил: Zhesha (18.03.2013)
Просмотров: 428 | Рейтинг: 0.0/0
Всего комментариев: 0
Имя *:
Email *:
Код *: