Понедельник, 11.12.2017, 08:38
Меню сайта
Поиск
Категории раздела
Главная » Статьи » Секция 3

АНАЛІЗ РЕЙТИНГУ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ УКРАЇНИ ЗА ОСНОВНИМИ СВІТОВИМИ ІНДЕКСАМИ РОЗВИТКУ

УДК 339.137.2(477)

 

АНАЛІЗ РЕЙТИНГУ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ УКРАЇНИ ЗА ОСНОВНИМИ СВІТОВИМИ ІНДЕКСАМИ РОЗВИТКУ

 

Коростельов Артур, студент  кафедри «Менеджмент невиробничої сфери» Донецького державного університету управління

 

Спицина Наталія Сергіївна, викладач кафедри «Менеджмент невиробничої сфери» Донецького державного університету управління

 

Постановка проблеми. На сучасному етапі світового розвитку однією з найважливих проблем у становленні країни в цілому є ефективність виробництва, забеспечення випуску необхідної кількості сучасних виробів та покращення якості, досягнення конкурентоспроможності продукції на світовому ринку.

Загострення конкурентної боротьби щодо підвищення показників збуту продукції та місця держави на світовому ринку змушує шукати керівництво держави більш ефективні шляхи щодо підвищення конкурентної позиції країни на світовому ринку.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Значний вклад у дослідженні конкурентоспроможності зробили зарубіжні економісти:  П.  Кругман,  С.  Ліндер,  М.  Портер,  Д.  Сакс,  Л.  Саммерс та ін.  Серед вчених пострадянського простору слід відзначити науковий внесок вітчизняних та російських економістів таких, як Я.  Базилюк,  М.  Делягін,  Я.  Жаліло,  В.  Іноземцев,  Д.  Лук’яненко,  С.  Меншиков,  І.  Спиридонов,  Р. Фатхутдінов,  Т.  Циганкова та ін.

Метою статті є дослідження конкурентоспроможності України,  на основі порівняльного аналізу існуючих рейтингів конкурентоспроможності.

Основний матеріал дослідження. Поняття конкурентоспроможності країни аналізується в залежності від економічіного об`єкту який розглядається. Критерії, характеристики і фактори динаміки конкурентоспроможності на рівні товару, фірми, корпорації, галузі, національного господарства, або нації мають свою специфіку. Аналіз конкурентоспроможності може бути проведений для кожного з рівней, в залежності від цілей дослідження.

Аналіз рейтингу конкурентоспроможності України та ряду інших країн здійснюється на основі Звіту конкурентоспроможності 2011/2012, підготовленого Всесвітнім економічним форумом (ВЕФ) [1].

ВЕФ почав розраховувати Глобальний індекс конкурентоспроможності (ГІК) у 1979 році. Україна була включена до цього рейтингу в 1997 році. Індекс складається з 12 субіндексів:

-       державні та суспільні установи;

-       інфраструктура;

-       макроекономічна стабільність;

-       охорона здоров’я та початкова освіта;

-       середня, вища та професійна освіта;

-       ефективність товарного ринку;

-       ефективність ринку праці;

-       рівень розвитку фінансового ринку;

-       технологічна готовність;

-       розмір ринку;

-       удосконалення бізнесу;

-       інновації.

Оцінка даних субіндексів на 2/3 складається з даних, отриманих шляхом опитування респондентів, на 1/3 – зі статистичних даних. Зважаючи на складність проведення оцінок та охоплення значного числа сфер життєдіяльності суспільства, в основу аналізу  ГІК 2011/2012 покладено наявні на момент оцінки дані за 2009-2010 роки. Число країн-учасниць по відношенню до попереднього Звіту 2010/2011 збільшено зі 139 до 142 країн (включено Беліз, Йемен і Гаїті).

Україна у рейтингу ГІК 2011/2012 зміститилася з 89 (серед 139 країн у рейтингу ГІК 2010/2011) до 82 місця (серед 142 країн) (рис. 1).

 

Серед країн СНД останнє місце посідає Киргизія (126-те в рейтингу ГІК), перше місце – Азербайджан (55-те місце). Поруч з Україною залишаються Грузія (88 місце) та Вірменія (92 місце), Росія посіла 66 місце (погіршила свої позиції на 3 пункти). Завдяки зростанню Україні вдалося скоротити відставання від Росії з 26 пунктів у попередньому рейтингу до 16 пунктів у поточному.

Підвищення місця України у Глобальному рейтингу відбулося завдяки покращенню низки субіндексів, які знаходяться (за умовною класифікацією) у категорії критичних відставань.

Найкращий результат серед складових індексу конкурентоспроможності України продемонстрував субіндекс «Макроекономічне середовище» – зростання  на 20 пунктів. Покращення даного субіндексу відбулося завдяки досягненню кращих показників розвитку національної економіки на фоні більш повільних темпів відновлення економік країн світу після фінансової кризи 2008-2009 років. Так, зростання рейтингу відбулося за показниками «дефіцит державного бюджету» (на 29 пунктів), «дисконтна ставка центрального банку країни» (на 22 пункти), «рівень внутрішніх національних заощаджень» (на 11 пунктів) та «індекс споживчих цін» (на 8 пунктів). Завдяки загальній макроекономічній стабілізації показник «кредитний рейтингу країни» зріс на 9 пунктів. Проте, нагромадження боргових зобов’язань у період розгортання фінансової кризи та подолання її наслідків призвело до зростання державного боргу, що негативно вплинуло на показник "державний борг”(зниження на 24 пункти).

У сфері критичного відставання покращилася оцінка субіндексів «Рівень розвитку фінансового ринку» (на 3 пункти) та «Державні та суспільні установи» (на 3 пункти). Отримані позитивні результати стали можливими завдяки діям Уряду України зі стабілізації ринку фінансових послуг та започаткування системної реформи в адміністративній сфері. Так, свої значення у субіндексі «Рівень розвитку фінансового ринку» підвищив показник доступності позикового капіталу (на 7 пунктів) внаслідок зростання довіри банків до позичальників та збільшенню їх ресурсної бази, а також показник присутності венчурного капіталу на внутрішньому ринку (на 2 пункти). Покращення субіндексу «Державні та суспільні установи» відбувалося в основному завдяки зростання рівня неупередженості представників виконавчої влади (на 32 пункти), а також рівня суспільної довіри до політиків (на 7 пунктів).

Водночас у сфері критичного відставання ГІК 2011/2012 мали місце і протилежні до зростання тенденції. Так, значення субіндексу "Удосконалення бізнесу” скоротилося на 3 пункти, що пов’язано з погіршенням умов розвитку кластерної кооперації між виробництвом і науко-дослідною сферою (падіння на 13 пунктів), готовності делегувати повноваження у корпоративному правлінні (на 11 пунктів), а також сприяння розвитку підприємницької ініціативи на локальному рівні (на 9 пунктів). Без змін залишився субіндекс «Ефективності товарного ринку» (на 129 місці).

Зазначені вище субіндекси у сфері критичного відставання демонструють ті проблемні питання, вирішення яких є першочерговим для національної економіки України. Водночас таке підвищення має здійснюватися без втрат, які на жаль за результатами оцінки мали місце у сфері як потенційних загроз, так і конкурентних переваг.

Так, через втрату лише 5 пунктів субіндекс «Вища освіта й навчання» перемістився зі сфери конкурентних переваг у сферу потенційних загроз. На погіршення позиції України у сфері вищої освіти та навчання позначилася політика скорочення витрат на підвищення кваліфікації персоналу у вітчизняних компаніях в умовах посткризового відновлення (117 місце), низька якість шкіл професійного менеджменту (116 місце у рейтингу) тощо. Разом з цим, серед досягнень світового рівня слід відмітити продовження покращення (на 6 пунктів у ГІК 2011/2012) якості викладання математичних та дослідницьких наук (36 місце). [3]

У сфері потенційні загрози лише субіндекс «Технологічна готовність» продемонстрував зростання (на 1 пункт) в основному за рахунок продовження розвитку ринку інформаційних технологій, а саме через покращення пропускної здатності Інтернету та його якості, а також позитивних тенденцій у напрямку впровадження підприємствами нових технологічних процесів (зростання на 14 пунктів). Інші субіндекси, що відносяться до категорії потенційних загроз, демонструють тенденцію до погіршення рейтингу, при цьому найбільшої втрати (зниження на 11 пунктів) Україна зазнала за субіндексом «Інновації» (74 місце). Разом з тим, експерти відзначили стабілізацію ситуації в інноваційній сфері за складовою «Підтримка урядом розвитку передових технологій» після її значного падіння: на 31 пункт у ГІК 2009/2010 та на 27 пунктів у ГІК 2010/2011.

Єдиним на сьогодні у сфері конкурентних переваг залишився субіндекс «Розмір ринку», за яким Україна посіла найвищу свою позицію – 38 місце (без змін відносно рейтингу попереднього року). Тобто, потенціальні ринки збуту для українських товарів, як внутрішній, так і зовнішній, залишаються досить місткими і здатні інтегруватися у міжнародний розподіл праці на засадах конкурентного змагання.

У цілому оцінка країн світу у рейтингу конкурентоспроможності 2011/2012 відбувалася на фоні загострення нових ризиків фінансової стабільності. На початок 2011 року темпи відновлення економічного зростання у світі в цілому були досить сталими в межах прогнозованого МВФ (у квітневому прогнозі) рівня 4,4%. Але з середини поточного року спостерігалося загострення проблем обслуговування та погашення накопичених суверенних боргів в окремих країнах Єврозони та у США, що спричинило значну волатильність на світових фінансових ринках та мало негативний вплив на розвиток світової економіки (у вересні прогноз МВФ було переглянуто у бік зниження на 0,4 в.п.). З огляду на це, більшість розвинених країн демонструє млявий характер «одужання». Дані процеси знайшли відображення у ГІК 2011/2012, зокрема спостерігалося погіршення позицій макроекономічного середовища у США (90 місце проти 87 у попередньому рейтингу), Греції (80 місце проти 67), а також продовжилося скорочення відставання між розвиненими країнами і країнами, що розвиваються, з 1,3 бали у 2005 році до 0,8 у 2011 році.[2]

Висновки.  За результатами дослідження визначено, що Україну роблять слабкою не тільки макроекономічна нестабільність (інфляція, високі кредитні ставки, неефективне витрачання бюджетних ресурсів), слабка здатність до адаптації нових технологій через залучення прямих іноземних інвестицій, епідемія корупції тощо, а, насамперед, низька якість суспільних інституцій та несприятливе підприємницьке середовище. Звідси саме реформування інституційного середовища закладає базу до майбутнього розвитку та членства в ЄС і є об'єктивною вимогою підвищення конкурентоспроможності України. Досвід країн, які за конкурентоспроможністю зростання в різні часи вийшли на перші позиції в світі (США та Фінляндія), вказує на те, що саме активізація державної політики в напрямі підвищення конкурентоспроможності економіки стала рушійною силою даного процесу. Таким чином, досвід великої та маленької країни свідчить про те, що Україна, яка по багатьох показниках рейтингів займає середні позиції, має всі можливості для того, щоб знайти свій шлях у підвищенні конкурентоспроможності національної економіки. В Україні усунення слабких  сторін і нарощення конкурентних переваг вимагають розробки та реалізації системних заходів не тільки з боку уряду країни, але й всіх гілок влади і суб'єктів господарювання. Загалом підвищення конкурентоспроможності економіки та перехід на інноваційний шлях розвитку є ключовим завданням державної економічної політики,  головною метою якої є створення передумов до вступу України в ЄС зі зменшенням розриву у рівні життя та досягненням економічних та інституційних критеріїв конвергенції.

 

Література

1. Конкурентоспроможність економіки України: місце України в основних світових рейтингах. Режим доступу: http://me.kmu.gov.ua

2. Буркинский Б., Савчук С. Инновационный уровень производства и конкурентоспособности черной металлургии Украины// Экономика Украины. – 2006. – №4. – С. 4 –15; Костусєв О. Захист економічної конкуренції в Україні: стан і проблеми // Економіка України. – 2003. – №7. – С. 5 –11.

3. Державний комітет статистики України [Електронный ресурс] Статистична інформація [сайт] – Режим доступу: http://www.ukrstat.gov.ua

 

Категория: Секция 3 | Добавил: Zhesha (15.03.2013)
Просмотров: 1120 | Комментарии: 1 | Рейтинг: 4.0/1
Всего комментариев: 1
1  
Основной материал исследования соответствует целям, которые ставил перед собой автор. Благодаря статистической и аналитической информации, статья наглядно отображает уровень конкурентоспособности Украины на мировом рынке.

Имя *:
Email *:
Код *: