УДК 519. 876

ГРОМАДЯНСЬКЕ СУСПІЛЬСТВО В УКРАЇНІ: ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ

Лісовенко Микола Вікторович, студент кафедри «Менеджмент невиробничої сфери» Донецького державного університету управління

Балабенко Олена Володимирівна, к.е.н., доцент кафедри «Менеджмент організацій» Донбаської національної академії будівництва і архітектури

Постановка проблеми. Українське суспільство в останнє десятиліття переживає швидку і рішучу зміну політико правових і соціально-моральних цінностей, зміна соціально-правового менталітету громадян, трансформацію соціальних підвалин і переоцінку принципів, що утворюють цивільно-правову структуру. Це пов'язано з практичним розвитком політичного плюралізму в Україні в зазначений період, удосконаленням законодавчої бази та механізму виконання законів. Виникає новий етап соціально-правової реальності, що вимагає народження нового суб'єкта політико-правової діяльності цивільних відносин громадянського суспільства.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Дослідженням феномену громадянського суспільства займалися наступні вітчизняні вчені: Братковський М.Л., Губерна Г. К., Дорофієнко В. В., Колодій А. Ф., Шляхтун П. П. та ін.

Метою статті є аналіз стану сучасного громадянського суспільства в Україні, виявлення проблем та перспектив його розвитку.

Основний матеріал дослідження. Громадянське суспільство, пройшовши довгий і складний шлях свого становлення і розвитку, сьогодні являє собою багатовимірне політичне і громадське, а нерідко і економічне явище. Цей відносно новий феномен української дійсності має сильно розмиті характеристики і разом з тим відчуває на собі зовсім різні підходи до визначення своєї сутності з боку вчених.

Наприклад, у словнику громадянське суспільство визначається як система інститутів поза межами державних та комерційних, яка забезпечує самоорганізацію та розвиток населення; це сукупність громадянських і соціальних інституцій і організаційних заходів, які формують базис реально функціонуючого суспільства на противагу і доповнення виконавчих структур держави (незалежно від політичної системи) [1].

Український політолог Шляхтун П.П. дає наступне визначення громадянського суспільства. Громадянське суспільство – сфера недержавних суспільних інститутів та відносин. Громадянське суспільство – це все те в суспільстві, що не є державою та державним [2].

Колодій А.Ф., доктор філософських наук, професор, завідувач кафедри політичних наук і філософії Львівського регіонального інституту державного управління Академії державного управління при Президентові України, оперує наступним поняттям «громадянського суспільства». Громадянське суспільство – це сфера спілкування та солідарності, спонтанної самоорганізації і самоврядування вільних індивідів на основі добровільно сформованих асоціацій громадян, яка захищена необхідними законами від прямого втручання і регламентації з боку держави [3].

Братковський М.Л., доктор наук з державного управління, професор Донецького державного університету управління, трактує громадянське суспільство як складне та багатофакторне яви­ще людського буття, є продуктом тривалого історичного розвитку, почало формуватись з розподілом суспільства на державну та недер­жавну сфери людської діяльності.

Громадянське суспільство є сукупністю соціальних відносин, де здійснюються основні права людей – на життя, свободу, безпеку, власність [4].

Тим не менш, не зважаючи на різні підходи до визначення громадянського суспільства, спільними елементами залишаються структурні елементи системи громадянського суспільства: організації, політичні партії, громадські об'єднання, асоціації та різні об'єднання (професійні, творчі, спортивні, конфесійні тощо).

Таким чином, можна констатувати, що в структурі громадянського суспільства інститутам відведено центральне місце. Зміст їх діяльності, її нормативне оформлення, визнана за ними державою роль в управлінні суспільними процесами визначають в цілому особливості того чи іншого громадянського суспільства.

Де-юре, в українських реаліях, існування громадянського суспільства на інституційному рівні не ставиться під сумнів, а от фактична робота цих інститутів і їх ефективність будуть багато в чому визначати подальший розвиток громадянського суспільства в державі.

Більш того, багатьма дослідниками підкреслюється, що про окремо взятому громадянському суспільстві можна судити саме по діяльності існуючих в ньому інститутів громадянського суспільства. Важливою відмінною рисою інститутів від інших елементів громадянського суспільства крім іншого є реалізація або володіння здатністю до реалізації всіх характерних для громадянського суспільства функцій.

Найбільш важливі з них:

- контроль за реалізацією державними органами і посадовими особами належних їм владних повноважень;

- інформування громадськості та вплив на громадську думку;

- вплив на розподіл фінансових коштів у благодійну, невиробничу сферу;

- здійснення діяльності, спрямованої на підвищення рівня правової культури населення, правосвідомості окремих громадян;

- впливу на зміст і хід реформ, що проводяться, в першу чергу, в соціальній та культурній сферах.

Одним з ключових механізмів у розвитку громадянського суспільства є повнота реалізації прав і свобод кожного громадянина. Так, у Конституції України підкреслюється гуманістична спрямованість закону, зокрема «Права і свободи людини та їх Гарантії визначаються Зміст и спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед Людиною за свою діяльність. Утвердження и забезпечення прав и свобод людини є Головним обов'язком держави» [5].

У разі реалізації цих конституційних основ, дотримання прав і свобод людини українське суспільство мали б серйозну підтримку у встановленні громадянського суспільства і правової держави.

Звичайно, формування правової держави ускладнене там, де є давні традиції правового нігілізму. Сучасне громадянське суспільство – це суспільство з розвиненою системою ринкових відносин і надійними соціально-правовими гарантіями, які не тільки декларуються але і де-факто реалізуються.

Таким чином, правова держава можлива лише за наявності розвинутого громадянського суспільства, і навпаки, громадянському суспільству іманентно властива правова форма владарювання, заснована на пануванні права (закону), поділ влади і реальному забезпеченні прав і свобод людини.

Українській державі ще належить зжити традиції ставлення до людини як до поданого - залежному і слухняному виконавцю команд і наказів. Рівноправні відносини суспільства і влади, розвинуті інститути громадянського суспільства – неодмінна умова цивілізованого вирішення політичних і соціальних конфліктів, примирення суперечливих і різноспрямованих інтересів людей, досягнення громадянської і соціальної злагоди в суспільстві. Без цього неможливий стійкий і ефективний розвиток країни, її конкурентоспроможність у світовому співтоваристві.

Діалектичний взаємозв'язок громадянського суспільства з державою проявляється в тому, що чим досконаліше громадянське суспільство, тим менш помітна роль держави. З іншого боку – нерозвинене громадянське суспільство призводить до надмірного посилення держави, яка обмежує можливості першого.

Як видно, громадянське суспільство являє собою систему, яка самоорганізується і саморозвивається. Разом з тим, його розвиток проходить більш успішно, якщо держава створює для цього необхідні умови. Громадянське суспільство є те соціальне середовище, де реалізується більшість прав і свобод громадян та їх об'єднань. Чим більше розвинене громадянське суспільство, тим більш демократична і держава. Таким чином, громадянське суспільство і правова держава не можуть існувати окремо. Вони взаємно доповнюють один одного.

Формування громадянського суспільства в сучасній Україні ускладнено рядом факторів, у числі яких можна назвати наступні:

1. У соціальній психології українців сформувалася звичка підпорядкування сильної авторитарної державної влади, яка брала на себе всі рішення найважливіших питань суспільного життя. Тому громадяни, особливо старших поколінь, нерідко не здатні на самоорганізацію, прояв необхідної активності для вирішення економічних, соціальних та інших завдань.

2. В українській свідомості традиційно сильні колективні начала, звички вести спільну життєдіяльність, що перешкоджає прояву ініціативи людей, їх здатності до самореалізації при включенні в той чи інший інститут громадянського суспільства.

3. Основна частина населення України ніколи не була реальним власником була відчужена від землі і засобів виробництва, що перешкоджає формуванню «середнього класу», який би складався з кваліфікованих, ініціативних і заповзятливих товаровиробників та ін.

Висновки. Узагальнюючи розглянуті вище характеристики громадянського суспільства, враховуючи певні чинники, які перешкоджають його формуванню, можна зробити висновок, що в сучасній Україні створюються поступово певні умови формування такого суспільство. Так, інституціональна складова громадянського суспільства існує на високому рівні. Сюди ж можна віднести досить розвинені правові умови. Але необхідною передумовою розвитку цього процесу є сильна державна влада, яка ґрунтується на демократизмі, визнання верховенства права та інших принципах, які лежать в основі правової держави. В останні роки в нашій країні досить виразно виявлялася тенденція до створення саме такої державної влади

Література

1.       Колодій А. Ф. Історична еволюція громадянського суспільства та уявлень про нього (формування ідеалу) / А. Ф. Колодій // Електронний незалежний культурологічний часопис «Ї». – 2001. –  № 21 – С. 23-42.

2.       Вільна інтернет-енциклопедія Вікіпедія. [Електронний ресурс]: http://uk.wikipedia.org/wiki/%C3%F0%EE%EC%E0%E4%FF%ED%F1%FC%EA%E5_%F1%F3%F1%EF%B3%EB%FC%F1%F2%E2%EE.

3.       Шляхтун П. П. Конституційне право. Словник термінів / П.П. Шляхтун – К.: Либідь, 2005 р.

4.       Братковський М.Л. Публічне адміністрування: навчальний посібник. Донецьк: ВІК, 2012. – 403с.

5.       Конституція України. Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1996, № 30, ст. 141 [Електронний ресурс]: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/ 254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80.