Транснаціоналізація як напрям інноваційного розвитку економіки України

Крамар Марта

Львівська комерційна академія

Анотація. У роботі досліджуються перспективи розширення діяльності транснаціональних корпорацій на вітчизняному ринку товарів та послуг. Визначені мотиви та механізми транснаціоналізації як ключового фактору формування інноваційного характеру розвитку економіки України.

Ключові слова: транснаціоналізація, ТНК, інноваційний розвиток, прямі іноземні інвестиції.

Постановка проблеми. Транснаціоналізація як об’єктивна ознака глобалізованої економіки охоплює сьогодні всі сфери діяльності світової господарської системи. Діяльність транснаціональних корпорацій (ТНК) особливо стрімко поширюється в країнах з перехідною економікою, зокрема і в Україні, та сприяє їх економічному розвитку на інноваційній основі. Оскільки діяльність ТНК у світі оцінюється не завжди однозначно позитивно, розширення їх діяльності на вітчизняному ринку товарів та послуг повинно спрямовуватися на ефективне вирішення проблеми транснаціоналізації економіки на основі отримання доступу до інноваційних ресурсів  зарубіжних країн.

Аналіз основних досліджень. Теоретичним аспектам системного аналізу інноваційної діяльності ТНК у своїх дослідженнях приділяли увагу багато західних вчених, зокрема Андерсон В., Гарретт Б., Зименков Р., Інтрілігейтор М., Koфi A., Онгоро Т., Саван К., Стопфорд Дж., Хірст П. Значний внесок у розвиток вітчизняної теорії і практики транснаціоналізації економіки на інноваційній основі забезпечили Білорус О., Геєць В., Гончаров Ю., Заграва Е., Козак Ю., Маргелов О., Плотніков О., Полякова Ю., Рогач О., Руденко Л., Сушко Л., Шевчук В., Якубовський С., Яремко Л. та інші. Проте у вітчизняних публікаціях відсутні практичні рекомендації щодо створення, функціонування та розвитку зарубіжних корпорацій на вітчизняному ринку товарів та послуг, а також оцінка впливу їх на інноваційний розвиток економіки України. Необхідність поглибленого дослідження наведених вище питань зумовила вибір теми та мету цього дослідження.

Мета. Метою даної статті є розробка практичних рекомендацій щодо формування інноваційного механізму розвитку діяльності ТНК на вітчизняному ринку товарів та послуг.

Виклад основного матеріалу. Зростаюча значимість ТНК як суб’єктів світової економіки, трансформація їхніх стратегічних мотивацій та практичних дій набувають дедалі виразнішого глобального характеру та вчиняють тиск на інтереси практично всіх країн і регіонів світу, що обумовлює пошук нових підходів до теоретичного дослідження та практичного регулювання діяльності ТНК. Геєць В. М. [1, с. 44] наголошує, що вплив транснаціональних корпорацій на інноваційний розвиток приймаючих країн є неоднозначним. З одного боку, залучення значних зовнішніх інвестиційних ресурсів, нових технологій і продуктів, інноваційного менеджменту спричиняє зростання внутрішньої та міжнародної конкурентоспроможності. З другого – масштабна діяльність ТНК, як правило  порушує цінові та структурні пропорції на внутрішньому ринку, сприяє монополізації окремих його елементів, посилює  зовнішні неекономічні впливи. Як зазначає Шевчук В. О. [2, с. 161-162], особливо  суперечливими є впливи експансіоністської політики ТНК на інтенсивність та структуру інноваційних процесів в країнах з невисоким рівнем економічного розвитку та незрілими ринковими відносинами, до яких можна віднести і Україну.

Виходячи з дослідження глобалізації економічного розвитку та міжнародного бізнесу [3, с. 420-422], можна зробити висновок, що глобалізація справила значний вплив на інноваційні стратегії ТНК і серед головних наслідків цього впливу слід виділити наступні:

- участь ТНК у процесах злиттів та поглинань, а також у стратегічних альянсах з іншими ТНК як вирішальна умова зростання їх інноваційного потенціалу та перемоги в умовах глобальної конкуренції;

- динамічність розроблення та реалізації інноваційних стратегій ТНК;

- реалізація глобальної стратегії ТНК та використання геоцентричного підходу в процесі стратегічного менеджменту ТНК;

- прийняття ТНК соціальної відповідальності в країнах ведення бізнесу.

Найбільш достовірну інформацію про діяльність найбільших ТНК можна отримати із щорічного рейтингу журналу Forbes - Forbes Global 2000 [4], куди входять найбільші корпорації світу (табл. 1).

Таблиця 1

Рейтинг найбільших ТНК (станом на березень 2013 р.), млрд. дол. США

За: [4]

У рейтинг Forbes-2000 цього року потрапили компанії з понад 60 країн світу. При цьому кожна четверта компанія в цьому списку — американська. При складанні рейтингу експерти у рівній мірі враховували прибуток компаній від продажу, чистий прибуток, вартість активів, а також ринкову капіталізацію. Провідні позиції у цьому рейтингу мають нафтогазові корпорації - ExxonMobil, Royal Dutch Shell, PetroChina, Petrobras-Petróleo Brasil, Gazprom, Chevron та Total. Найбільший обсяг продажів припадає на нафтогазову корпорацію Royal Dutch Shell (470, 2 млрд дол. США) та роздрібну мережу Wal-Mart Stores, оборот якої за 2012 р. становив 447,8 млрд. дол. США. Найдорожчої ринкової вартості досягла цього року інноваційна корпорація Apple (546 млрд дол. США). У цілому ж загальна вартість 2000 найбільших компаній в світі склала понад 20 трильйонів доларів.

Фахівці міжнародних інституцій неодноразово підкреслювали важливість інвестицій в інноваційний розвиток ТНК, які визначають рівень їх конкурентоспроможності на майбутнє. У Доповіді про світові інвестиції за 2011 р. [5] експертами ЮНКТАД був зроблений висновок, що ТНК посилюють інтернаціоналізацію досліджень та інновацій, все більше розміщуючи науково-дослідницькі підрозділи за межами країн базування, зокрема в країнах, що розвиваються. При цьому виконувані ТНК науково-дослідні та дослідно-конструкторські роботи (НДДКР) отримають все більше глобальний характер. Глобальний потік інвестицій та інновацій розподілений достатньо нерівномірно і сконцентрований у декількох країнах. Абсолютним лідером за вкладанням інвестицій в НДДКР є США: частка цієї країни є більшою, ніж всіх країн Європи разом взятих. Сьогодні ТНК є головним суб’єктом створення глобального потоку інвестицій в інноваціях. Навіть за консервативними оцінками вони забезпечують майже половину світових витрат на наукову роботу і не менше 2/3 витрат у дослідженнях та інноваціях [6, с. 14].

Безперечно,  науково-технологічний потенціал та розвиток  інновацій є основою посилення позицій ТНК на ринку товарів та послуг, що обґрунтовується у численних теоріях. Однак бажаного ефекту важко досягнути, якщо вони не будуть широко розповсюдженими в основних та суміжних галузях діяльності корпорацій. Тому виникає необхідність у застосуванні теорій дифузії (поширення) інновацій та технологій для стимулювання економічного зростання ТНК. Інноваційний  та науково-технологічний потенціал розкриває глибинні джерела розвитку тієї чи тієї економічної структури, демонструє її здатність до взаємовигідного міжнародного економічного співробітництва. Це дозволяє стверджувати, що всі явища і процеси, які приводять до інноваційного та науково-технічного розвитку, мають інноваційний та науково-технологічний потенціал, забезпечуючи тим самим тісний зв’язок сьогодення та майбутнього, поточного і довгострокового розвитку [7, с.42].

Транснаціоналізація економіки України сприяє її інтеграції у світовий інноваційний простір, тобто залучення до процесів глобалізації. Важливо, що залучення прямих іноземних інвестицій є головним способом розширення ТНК на вітчизняному ринку товарів та послуг. Водночас для забезпечення належного рівня економічної безпеки держави необхідно оцінити реальну готовність включення української економіки до глобалізаційних процесів з огляду на спроможність як національних підприємницьких структур, так і всієї національної економічної системи протистояти зовнішнім загрозам з боку ТНК. Неконтрольована діяльність ТНК може створити для транзитивних економік умови для втрати економічного суверенітету, оскільки фінансові та технологічні можливості окремих ТНК перевищують можливості деяких країн, що розвиваються.

На сьогоднішній день транснаціональні корпорації є одним з основних інвесторів в Україні порівняно з іншими. На даний момент в Україні зареєстровано понад 7 тисяч філій іноземних ТНК [8], водночас у світі загалом їх понад 800 000. Тобто на Україну припадає лише 0,9% їх загальної кількості. Залучення іноземного капіталу в економіку України є важливим джерелом інноваційного розвитку країни. Особливістю прямих іноземних інвестицій в економіку нашої країни, як, зрештою, і інших країн світу, є те, що переважна більшість інвестицій поступає від транснаціональних корпорацій, які реалізують свої стратегічні цілі розвитку через інвестиції в інші країни та регіони світу.

Великих промислових концернів, таких як, приміром, Westinghouse, ExxonMobil або General Electric, на українському ринку немає. Виняток – Mittal Steel, для якої її український актив – Криворіжсталь – проміжна, а не кінцева ланка виробничого ланцюга. Аналізуючи структуру іноземних інвестицій в Україну можна зробити висновки, що найбільшими інвесторами в Україні є ТНК з Німеччини, США та Росії. Американські ТНК як інвестори віддають перевагу харчовій промисловості та виробництву безалкогольних напоїв, а Росія вкладає свої гроші в переробку нафти.

Розглядаючи діяльність ТНК на вітчизняному ринку послуг необхідно зауважити, що незважаючи на те, що основними суб’єктами міжнародного ринку послуг є ТНК розвинутих країн, значну роль у його динаміці стали відігравати країни з ринками, що розвиваються. У таких умовах для України важливо, по-перше, виробити політику як приймаючої сторони щодо взаємодії із зарубіжними ТНК, а по-друге, ідентифікувати себе на міжнародному ринку послуг як конкурентоспроможного суб’єкта (зважаючи на те, що у вітчизняній зовнішній торгівлі послугами спостерігається позитивне сальдо). Приєднання України до СОТ вимагає, в свою чергу, гармонізації інституційного забезпечення торгівлі послугами в Україні із правилами ГАТС [9, с. 55-72].

Таким чином, пріоритетними сферами залучення інвестицій зарубіжних ТНК в економіку України, які відповідають двостороннім інтересам країн, визначимо сферу високих технологій та інновацій. З метою створення стратегічних альянсів з найбільшими зарубіжними ТНК, що займають провідні позиції на світовому ринку технологій, необхідною є інтеграція українських учасників ринку технологій у відповідні міжнародні, зокрема європейські, структури, що дозволить отримати доступ до баз даних, бірж, фондів венчурного капіталу та до інших інформаційних та фінансових ресурсів та надасть значні переваги при оформленні ліцензійних контрактів та міжнародних патентів. При цьому необхідно сконцентрувати кошти на виробництво на території України інноваційної продукції шостого технологічного укладу. З врахуванням світового досвіду необхідно розширити спектр державних інструментів стимулювання інновацій та механізмів трансферу інновацій. Для формування попиту на новітні технології необхідно розвивати в Україні сучасну національну індустрію венчурного капіталу шляхом формування державної програми і розробки концепції розвитку сектора венчурного капіталу, забезпечення законодавчого регулювання венчурного виробництва, сприяння в пошуку закордонних венчурних фондів та ТНК для виготовлення кінцевого продукту з використанням розробленої технології [10].

Пріоритетними напрямами інноваційного співробітництва зарубіжних ТНК та вітчизняних галузей економіки визначимо енергетику та енергозбереження (реконструкція та модернізація атомних та теплових електростанцій, розповсюдження енерго- та паливозберігаючих технологій), модернізацію телекомунікаційного сектору України (постачання та монтаж обладнання для АТС, розширення телефонної мережі), реконверсію військово-промислового комплексу (переорієнтація високотехнологічних підприємств ВПК на виробництво продукції цивільного призначення в таких галузях як телекомунікації, навігаційне обладнання, транспорт, безпека), АПК (запровадження сучасних технологій та форм організації виробництва продукції промисловості та реалізація інтенсивних технологій вирощування  сільськогосподарської продукції,   ефективних  способів  її зберігання та переробки; поставка сільськогосподарського обладнання тощо), реструктуризації та розвитку аерокосмічної галузі (спільне виробництво пасажирських та вантажних літаків), охорону навколишнього середовища та управління водопостачанням тощо. Виконання усіх вищевказаних пропозицій дозволить Україні зайняти належне місце в виробництві, експорті та імпорті на міжнародних ринках технологій.

Висновки. У результаті дослідження встановлено, що забезпечення сталого і випереджального розвитку України в сучасних умовах шляхом реструктуризації і модернізації галузевої структури економіки неможливе без посилення ролі іноземного капіталу ТНК та відповідного покращання інвестиційного клімату. У цьому контексті для нашої держави необхідним є встановлення цивілізованого і ефективного співробітництва з найбільшими світовим ТНК-інвесторами. Результативність розвитку економічного співробітництва у інвестиційній сфері залежатиме як від рівня реалізації концептуально вищенаведених стратегічних завдань покращання інвестиційного клімату, так і від налагодженої системи співробітництва українського Уряду з потенційним інвесторами. При цьому особливу увагу доцільно приділяти співробітництву з ТНК у інноваційній сфері і поглибленню співпраці на регіональному рівні.

Література

1. Геєць В. М. Капіталізація економіки України: наукова доповідь / Інститут економіки та прогнозування НАН України / В. М. Геєць (ред.), А. А. Гриценко (ред.), О. І. Барановський, В. В. Близнюк, Б. Є. Кваснюк. — К., 2009. — 220с.

2. Шевчук В. О. Макроекономічні ризики прискореної акумуляції зовнішнього боргу в економіці України / В. О. Шевчук // Стратегічні пріоритети. – 2009. – № 2 (11). – С. 159-166.

3.  Рогач  О. І.  Міжнародні  інвестиції:  теорія  і  практика бізнесу транснаціональних корпорацій / О. І.  Рогач. – К.: Либідь, 2009. – 720 с.

4. The World’s Biggest Public Companies 2013. – [Електронний ресурс]. – Спосіб доступу: http://www.forbes.com/global2000/list.

5. World Investment Report 2011. – [Електронний ресурс]. – Спосіб доступу: www. unctad.org.

6. Global R&D funding forecast 2010 // R&D Magazine. – 2013. – № 1. – P. 3-23.

7. Федулова Л.І. Стан та проблеми України в контексті розвитку ринків високотехнологічних товарів та послуг / Л. І. Федулова // Наука та інновації. – 2009. – Т.5. – №3. – С.40-48.

8. Статистична інформація Державного комітету статистики України. – [Електронний ресурс]. – Спосіб доступу: http://www.ukrstat.gov.ua.

9. Сохацька О. М. Корпоративне управління в Україні : теоретико-методологічні аспекти : монографія / О. М.Сохацька, Н. П.Тарнавська, А. М. Тибінь та ін. – Тернопіль : Економічна думка, 2007. – 320 с.

10.   Новий курс: реформи в Україні. 2010-2015. Національна доповідь / за заг. ред. В. М. Гейця [та ін.]. — К.: НВЦ НБУВ, 2010. — 232 с.