УДК 339.137.2

ВПЛИВ КОНКУРЕНЦІЇ НА РОЗВИТОК РИНКОВОЇ ЕКОНОМІКИ УКРАЇНИ

КІЩЕНКО Д.І.

студент групи УСЕК–12м–1, ДонДУУ

ЄГОРОВА М.В.

к.держ.упр., доцент кафедри

«Менеджмент невиробничої сфери»

Вступ. Конкуренція є невід'ємним явищем ринкової економіки. Методи і моделі конкурентної поведінки компаній змінюються під впливом інституційних і законодавчих змін, що відбуваються в економіці. Конкурентне середовище є обов'язковою умовою і важливою рисою існування будь-якої країни з розвинутою економікою. Основним чинником прогресу ринкових механізмів – є, перш за все, розвиток конкуренції у всіх сферах економічної діяльності. Конкуренція виконує важливу економічну та соціальну функцію. Існування ринкової економіки залежить від існування відкритої та ефективної

конкуренції на якомога більшій кількості ринків. Конкуренція повинна заохочуватися і захищатися державою. Це відбувається в основному завдяки проведенню відповідної конкурентної економічної політики  в тому числі – через спеціальну конкурентну політику, що грунтується на обов'язкових правилах конкуренції.

Аналіз досліджень та публікацій. Сутність конкуренції та конкурентного середовища економіки наведені у публікаціях С. Хамініна, В.В. Дорофієнко, Ю. Кіндзерського та О. Костусєва. Це свідчить про зростання значущості аналізу конкурентного середовища національної економіки в умовах становлення ринкових відносин у нашій державі, тому вони потребують більш детального розгляду.

Мета. Визначення  впливу конкуренції на розвиток ринкової економіки. Крім цього, необхідність з'ясування основновних напрямків державної конкурентної політики для підвищення конкурентоспроможності ринкової економіки України.

Виклад основного матеріалу. Основою ринкової економіки є конкуренція – боротьба між виробниками або постачальниками, підприємствами, фірмами за найбільш вигідні умови виробництва і збуту з метою досягнення кращих результатів своєї підприємницької діяльності. У ринковій системі основний зміст конкуренції – боротьба за споживача. Конкуренція є потужним стимулом економічного зростання. Ключова роль конкуренції була розглянута і узагальнена ще в ХVIII ст. А. Смітом, який сформулював принцип "невидимої руки". Кожен бізнесмен переслідує на ринку вільної конкуренції тільки свої особисті цілі, прагне "зробити гроші" для себе, покращити своє становище. А. Сміт знайомить нас з центральним механізмом ринкової системи – механізмом конкуренції: Відповідно до принципу "невидимої руки" конкуренція виступає найважливішим механізмом забезпечення ефективності, пропорційності і динамічності ринкової економіки. При цьому основними чинниками прогресу ринкових механізмів є розвиток конкуренції всіх сфер економічної діяльності. Існування ринкової економіки залежить передусім від існування відкритої та ефективної конкуренції на великой кількості ринків. Заохочення та захист конкуренції – завдання держави. Вони залежать від конкурентної економічної політики, які базуються на обов'язкових правилах конкуренції.

Конкуренція одночасно може мати як позитивні, так і негативні наслідки для економіки. Позитивний вплив конкуренції на економіку полягає в  сприянні розвитку науково-технічного прогресу, постійно змушуючи товаровиробника застосовувати кращі технології та раціонально використовувати ресурси. Також завдяки конкурентній боротьбі "виводять з гри" економічно неефективні виробництва, застаріла техніка, неякісні товари. Конкуренція вирівнює капітал і рівень заробітної плати у всіх галузях національної економіки. До негативних сторін можна віднести те, що конкуренція апріорі надає бізнесу нестабільність, створює умови для безробіття, інфляції і банкрутства. Також веде до диференціації доходів і створює умови для їх несправедливого розподілу. [4]

З метою забезпечення умов для зростання конкурентоспроможності українських товарів формується система державного антимонопольного регулювання, що представляє собою комплекс економічних, адміністративних і законодавчих актів. Це є важливим напрямом конкурентної політики. Якщо два або більше юридично самостійних підприємства намагаються домовитися між собою про спільні параметри діяльності на одному економічному рівні, то мова йде про спробу перешкоджання відкритій конкуренції. Домінування на ринку завжди стосується певного виду товарів, тобто відповідного ринку і має предметну, територіальну і часову складову. Зловживання домінуючим становищем на ринку виявляється в експлуатації попередніх і наступних суміжних ланок економічного процесу та створенні перепон підприємствам однакового із собою економічного рівня. Чим жорстокіша конкуренція на внутрішньому ринку, тим краще національні фірми виявляються підготовленими до боротьби за кордоном, і тим у вигіднішому положенні опиняються споживачі на внутрішньому ринку і по рівню цін, і за якістю продукції. Адже конкурентоздатна продукція повинна мати такі споживчі властивості, якими б вона вигідно відрізнялася від схожої продукції інших конкурентів.

Підтримка конкурентного середовища в Україні, як і у всіх розвинених країнах в даний час, стала важливим завданням державного регулювання економіки. А значить, що роль конкуренції в розвитку ринкових стосунків є зараз важливим завданням економічних досліджень в нашій країні. Конкурентоспроможність національної економіки забезпечується конкурентоспроможністю підприємств. Саме конкурентоспроможність підприємства визначає його лідерство на ринку збуту. Більшість вчених трактують конкурентоспроможність підприємства, як комплексну характеристику діяльності підприємства, засновану на аналізі різних аспектів господарської діяльності, яка дає змогу виявити сильні сторони підприємства в конкурентній боротьбі і знайти способи досягнення переваг над конкурентами. Одним з важливих напрямів конкурентної політики становить контроль за злиттям підприємств. Необхідно уникнути створення ринкових структур як з боку виробників, так і з боку споживачів, які б диктували свої умови на ринку. При цьому виходять з так званого структурного підходу, який дозволяє зробити висновки про відповідну поведінку на ринку та результати цієї поведінки з огляду на конкретну ринкову структуру. В центрі контролю має бути антимонопольні огани, що перевіряють, чи призводять таке об'єднання до домінуючої позиції на ринку або до її посилення. [3].

Оскільки економічні ресурси за своєю природою є обмеженими, тобто їх завжди не вистачає для задоволення усіх можливих потреб, їх розподіл завжди відбувається в умовах конкуренції. Ринкові ціни інформують учасників ринкового процесу про можливі варіанти прикладання індивідуальних зусиль. Зростаючі ціни на певні продукти іноді свідчать про їх дефіцит на ринку і сигналізують виробникам про те, що варто збільшувати їх випуск. Економічної конкуренції нікому уникнути практично не вдається, адже конкуренція є завжди і всюди, якщо справи доходять до розподілу економічних ресурсів. Це випливає із самого визначення поняття економічних ресурсів, як таких, яких ніколи не вистачає для задоволення усіх потреб у повному обсязі. В умовах ринкової економіки зібрати всю необхідну й повну інформацію про конкурента неможливо, проте доцільно ретельно аналізувати поточний стан конкурента, його конкурентну позицію в галузі, потенціал та стратегію його використання, а також цілі конкурента на коротко – та довгостроковий період. Внутрішня і зовнішня конкуренція створює стимули, що дають поштовх підприємницькому та технічному прогресу. Конкуренція є тим зовнішнім чинником, який спонукає кожного індивіда до максимального виявлення знань, навиків та вмінь щодо напрямів та способів застосування наявних в його розпорядженні факторів виробництва чи залучення їх зі сторони. Саме у цьому виявляється її особлива роль.

Конкуренція стимулює науково-технічний прогрес і підвищення ефективності виробництва. Оскільки конкуренція зрівнює ціни, то можна зробити висновок, що при ринковій боротьбі, найчастіше, перемагатиме той, хто має товари високої якості і максимально низькою собівартістю. Для цього необхідно постійно оновлювати умови виробництва, витрачати великі капіталовкладення на вдосконалення техніки. В даний час зустрічається багато винахідливих підприємців, які готові піти на ризик при виробництві товарів із застосуванням нової технології. Отже, при розвитку конкуренції з кожним роком підвищується ефективність виробництва. При протиборстві суб'єктів ринку посилюється їх соціально-економічне розгалуження. В конкуренції бере участь безліч дрібних власників, які лише починають вести свою господарську діяльність. Монополізація ринку впливає на ефективність виконання конкуренцією регулюючої функції, що негативно впливає на розвиток ринкової економіки. Це спостерігається при аналізі процесу прийняття рішень підприємством-монополістом. Будь-яке підприємство вирішує три взаємопов’язані питання: як розпорядитися наявними запасами виробленої продукції, що і скільки виробляти та чи змінювати засоби виробництва, чи здійснювати інвестиції. Монопольне становище підприємства впливає на процес прийняття рішень щодо всіх названих питань. І у всіх випадках страждають суспільні інтереси, які зводяться до якомога раціональнішого використання наявних економічних ресурсів для найповнішого задоволення потреб населення. Так, наприклад, у випадку вирішення питання реалізації наявної продукції монополіст знаючи, що від його пропозиції залежить ціноутворення на ринку, починає використовувати це на власну користь. Це ж стосується і вирішення питання обсягів виробництва продукції. Монополіст пропонує "рівно стільки”, скільки потрібно для того, щоб кожен покупець який зможе платити монопольну ціну, був у стані купувати його товари чи послуги. В таких випадках завжди, споживач не отримає достатню кількість благ, або буде змушений платити за них більшу суму грошей. Це означає, що попит не буде задоволений у тій мірі, як це могло би бути в умовах конкуренції [5].

Що стосується вирішення питання інвестування, то монополія може, з одного боку, призводити до недостатнього інвестування, так як відсутність конкуренції не змушує її раціоналізувати виробництво. Тоді інвестується відносно мало, а комбінація засобів виробництва не є оптимальною і не відповідає досягнутому рівню технічних знань. З іншого боку, монополії можуть здійснювати невиправдані додаткові інвестиції. Це пов’язано із тим, що монополісту вдається залучати відносно більшу частку капіталу для інвестиційних цілей. Адже для нього, як монополіста, ризик відносно невеликий. В той же час може не вистачати інших капіталовкладень, які могли би піти на задоволення більш нагальних потреб споживачів. Продавці і покупці в умовах повної конкуренції не здатні і не готові займатися ринковою стратегією. Водночас, саме тоді, коли зникає повна конкуренція, може розпочатися боротьба монополій. У більшості випадків, на ринку діють підприємства, що володіють тими чи іншими перевагами, пов’язаними із ступенем кваліфікації персоналу, рівнем технологій та інновацій, управлінськими традиціями, наближеністю до ринків збуту чи постачання сировини тощо. В сучасних умовах нерідко окремі види продукції можуть поставляти лише декілька, а то й одне підприємство. Особливо це стосується високотехнологічних виробництв. Зрозуміло, що в таких випадках ніщо не може змусити ці підприємства підтримувати якийсь середній рівень рентабельності. Власні інтереси спонукають їх лише до того, щоб підтримувати ціни на такому рівні, який би не дозволив іншим виробникам вийти на цей ринок. Виходячи із того, що економічної конкуренції уникнути неможливо, випливає і висновок, що конкуренція не є атрибутом лише ринкової економіки. Вона існувала, існує і буде існувати за будь якої економічної системи. Економічні системи відрізняються між собою лише формами здійснення конкуренції. Форми конкуренції різняться в Західній і Східній Європі, Північній і Південній Америці тощо. Далеко не кожна форма конкуренції носить сприятливий характер. Якщо конкуренція ведеться за правилами, які б максимальною мірою унеможливлювали її силові форми, вона сприяє зростанню загального добробуту людей [5].

Наявність ефективного конкурентного порядку безпосереднім чином впливає на соціальну якість ринкової економіки. Без додаткової системи перерозподілу конкуренція сприяє впровадженню нових товарів і технологій, зменшенню затрат на виробництво та реалізацію продукції, а також більш рівномірному розподілу доходів і майна між різними прошарками суспільства. Відповідно, це зменшує ймовірність виникнення розподільчих конфліктів. Процес входження України у світогосподарські процеси базується на досягненні високого рівня загальної конкурентоспроможності вітчизняної економіки. На фоні підвищення рівня конкуренції в країні, рівень конкурентоспроможності України у міжнародних рейтингах нажаль залишається досить низьким. Вирішення цих проблем в умовах становлення ринкових відносин в Україні передбачає виділення факторів підвищення конкурентоспроможності вітчизняної економіки, серед яких мають бути: зростання якості менеджменту та організації праці; розвиток ринкової інфраструктури; впровадження нових ресурсозберігаючих технологій; підготовка та перепідготовка кваліфікованих кадрів; розвиток інноваційної діяльності та практична реалізація нововведень. Варто зазначити, що історичний досвід лідерів міжнародного бізнесу виділяє такі основні чинники підвищення конкурентоспроможності національної ринкової економіки, які взаємно підсилюють один одного. Такі як, швидкість створення споживчих цінностей, оборотності бізнесу і реакції на зміни попиту, а також якість продукції й управління.

Конкуренція, за своєю природою явище суперечливе. Оскільки кожен власник прагне до монополії, бо вона гарантує високі прибутки, суспільство ж у цілому від монополії певною мірою має збитки й тому прагне усунути або обмежити її. А це означає, що для збереження конкуренції суспільство повинно сприяти організації певної системи конкурентних відносин. Соціальною ринкова економіка стає зовсім не за рахунок реалізації чисельних соціальних програм,а насамперед тому, що в ній реалізовується конкурентний порядок для усіх гравців ринку, усіх форм власності.

Висновки. Історичний досвід свідчить, що конкурентні ринки є найкращими з відомих способів ефективної організації виробництва та розподілу товарів і послуг. Внутрішня і зовнішня конкуренція створює стимули, що дають поштовх підприємницькому та технічному прогресу. Зміни в технологіях дозволяють країні використовувати свої ресурси набагато ефективніше, конкуренція сприяє розвитку ринкової економіки України. Для виникнення конкуренції потрібні певні умови. На мою думку, найважливішою умовою є – присутність на ринку великого числа незалежно діючих виробників одного і того ж продукту чи послуги, а також проведення державою чіткої антимонополістичної політики.

Література

1. Закон України "Про захист економічної конкуренції» // Відомості Верховної Ради України. від 11 січня 2001 р. N 2210-III.

2. Базилев Н.И. Економічна теорія: підручник для вузів. – 2-е вид., перероб. і

доп. / Н.И. Базилев, М.Н. Базилева – М. : Норма, 2006.

3. Кіндзерський Ю. Проблеми національної конкурентоспроможності та пріоритети конкурентної політики в Україні./ Ю. Кіндзерський // Економіка України.- 2006. - №8. - С. 12-32.

4. Фатхутдинов Р.А. Конкурентоспособность: экономика, стратегия, управление. / Р.А. Фатхутдинов - М. : ИНФРА-М. - 2000. С. 215

5. Халінін С. Проблеми і пріоритети конкурентоспроможності економіки

України. / С. Халінін // Економіст. - 2007. - №2. - С. 24-28.